Блог вчителя фізичної культури Білошапки Геннадія Володимировича: НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС

ЗМІСТ

Передмова

1. Історія розвитку настільного тенісу.

2. Характеристика гри в настільний теніс.

3. Правила ТБ під час гри в настільний теніс.

4. Основні правила гри.

5. Теоретичні відомості.

6. Цікаві відомості з настільного тенісу.

Додатки

Література

ПЕРЕДМОВА

Настільний теніс – гра яка тренує на лише тіло але й мозок. Дехто вважає гру в настільний теніс просто відпочинком. Але це далеко не так.

Настільний теніс сміливо можна назвати спортом для мозку. Підчас гри ви багато рухаєтесь використовуючи все тіло, тренуєте очі, покращуєте координацію рук та ніг, Всі ділянки вашого мозку задіяні і працюють, так як, ви плануєте стратегію гри, тактику, та відстежуєте м’ячі і удари. Цей вид спорту не є травматичним. Настільний теніс, одночасно, є другим за популярністю масовим спортом і наймолодшим з основних видів спорту в світі.

Для того щоб почати грати самому в настільний теніс слід в першу чергу цього захотіти.

Щоб отримувати максимальне задоволення від гри потрібно добре грати. Для цього варто записатись до клубу з настільного тенісу де професійний тренер навчить вас основам гри і підкаже як краще покращити свою майстерність. Для того щоб грати в настільний теніс більше часу потрібно купити тенісний стіл, тенісні ракетки та м’ячі. Це дасть Вам змогу вдома, після роботи, чи у вихідний день, отримувати задоволення від гри.

Де б ви не грали в настільний теніс – це принесе лише користь вашому здоров’ю. Науково доведено, що люди які ведуть малорухливий спосіб життя (багато часу проводять перед телевізором, перед монітором комп’ютера …) в два рази частіше хворіють. Люди, які займаються спортом не менше 30 хвилин в день два або більше разів на тиждень почувають себе набагато краще.

Для того щоб займатись спортом, він має стати звичкою. Для нашого мозку звичка це певна послідовність дій, які він виконує автоматично і без зусиль. Але перш ніж ваш мозок навчиться автоматично виконувати які-небудь дії, вам доведеться повторювати їх багато раз. Заняття спортом скоріше стануть звичкою, якщо ви будете конкретно планувати час і місце для цього.

Потрібно відпрацювати певний графік для тренувань і притримуватись його на протязі кількох місяців. Проводити тренування постійно, при цьому урізноманітнюючи вправи. З часом заняття спортом стануть звичкою і ви не будите задумуватись потрібно це вам чи ні, ви просто будите це робити. Отримання задоволення та покращення самопочуття стануть вам нагородою за ваші зусилля. Грайте в настільний теніс та будьте здорові!

Розділ 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ НАСТІЛЬНОГО ТЕНІСУ В СВІТІ

В XVI в Англії і Франції виникла цікава гра без визначених правил. Грали м'ячем з пір'їнами. Згодом з'явився гумовий м'яч. Збереглися малюнки сивої давнини на яких грали ракетками схожими на ті, які застосовують в великому тенісі. Потім з відкритих майданчиків гра перейшла в приміщення. Грали на підлозі. Потім на двох столах, розташованих на деякій відстані один від одного. Потім столи поставили поруч. Між ними натягли сітку. Простий інвентар і невеликі розміри майданчика давали змогу грати де завгодно. Настільний теніс продовжувався розвиватись. В XIX столітті він з'явився в Росії. В 1860 році в Петербурзі відкрився клуб "Крикет і лаун-теніс", але як і раніше там переважно грали в волан, лапту, тамбурін. Тамбурін або же-де-поль з ракетками без ручки, попередником настільного тенісу.

Перші правила гри були створені в Англії. Одна партія до 30, а не до 21 очка, як тепер. Своєрідною була форма учасників: Вечірній одяг: жінки в довгих сукнях, чоловіки в смокінгах. Активізував подальший розвиток настільного тенісу винахід французського інженера Джеймса Рібса (1894р). він ввів у гру цілуоїдний м'яч. Поступово змінювалась і форма ракетки. З'явились фанерні, вага яких зменшилась майже втричі. Вкорочена ручка викликала необхідність по новому тримати ракетку. Почали застосовуватись і нові методи обклеювання ігрової поверхні: пергамент, шкіра, велюр. Автором цих модифікацій був англієць Е. Руд.

На рубежі ХХ століття визначилася і назва гри "Пінг-понг". В Англії пінг-понг, як вид спорту, визнали ще на початку 1900 року (були проведені перші офіційні змагання). Згодом в 1901 був проведений турнір в Індії (це перші офіційні міжнародні змагання). З Англії ця гра прийшла в Австро-Угорщину, потім в Німеччину, Чехословаччину. В Берліні на Вікторія плацу відкрили кафе "Пінг-понг". Згодом такі клуби з'явились у Відні, Празі та інших містах Європи.

Прискорене розповсюдження настільного тенісу викликало необхідність створити міжнародну організацію і встановити єдині правила гри. Це зробив доктор Георг Леман (Німеччина). 6 січня 1926 року була заснована міжнародна федерація настільного тенісу - ІТТФ. Почесним її головою став Айвар монтег'ю - відомий англійський літератор, громадський діяч, який в майбутньому став лауреатом міжнародної премії "За зміцнення миру на планеті".

Перший конгрес ІТТФ і перший чемпіонат світу відбувся в Лондоні в грудні 1927 року. В змаганнях брали участь спортсмени Англії, Австрії, Чехословаччини, Німеччини, Угорщини, Данії, Шведції, Уельса і Індії. Боротьба проходила в чотирьох розрядах: одиночних - чоловіки і жінки, і парних - чоловіки і змішаних. 1928 році в змаганнях вже прийняли участь жіночі пари.

З того часу першість світу проводилась раз в два роки і паралельно першість Європи. Почали проводитися також континентальні чемпіонати Азії і Африки.

Черговий підйом цього виду спорту спостерігається в 1930-1931 роках. З'являється нова група сильних спортсменів. В колишньому Радянському Союзі перші офіційні командні містські і міжмістські змагання проводяться в 20-х роках. На той час настільний теніс ще не мав популярності так, як більш розповсюджені були реагові спортивні ігри, а також різні воєнізовані види спорту.Завдяки бурхливому розвитку промисловості, появою нових матеріалів, знайшовших своє застосування в спорті, якісно змінюється спортивний інвентар. Це, вс вою чергу, вплинуло на техніку і тактику гри. Змінюються її правила.

Значною мірою сприяла розвитку настільного тенісу і поява пористої губчастої гуми, яку стали застосовувати , як накладки на ігрові поверхні ракетики. До цього гра йшла поблизу стола плоскими ударами. З появою губки (1930) гра вдосконалюється. Завдяки підвищеному зчепленні ракетки з м'ячем, з'явилась можливість надавати йому значно більші оберти. Змінювалась і траєкторія польоту м'яча. Відкрилася можливість грати більш активно і тоді, коли м'яч опускається нижче рівня сітки столу.

Гравці захисного стилю змушені відходити далеко від столу і швидко повертатися. В іграх переважають стрімкі переміщення, серійні удари. В результаті в 1936 році ІТТФ прийняв рішення змінити назву гри. З цього часу "Пінг-понг" отримав назву "Настільний теніс".

Відтепер на зміну першому періоду, який відзначався простими технічними елементами (довготривалі перекиди м'яча), прийшов наступний період настільної гри, багатопланової в засобах атаки й захисту, але сильним на той час всетаки були гравці захисного стилю. Для того щоб виграти очко потрібно було багато часу. Були випадки, коли гра тривала 8 годин Хагенауер (Франція) і Холдбергерг (Румунія) 1934 рік і була зупинена суддями як сама довготривала за всю історію настільного тенісу.

Міжнародна федерація повинна була прийняти відповідні рішення, і з 1936 року час зустрічі був обмежений 1 годиною, а у подальшому (декілька дискваліфікацій за пасивне ведення гри) час зустрічі було зменшено до 20 хвилин.

Зміни відбулися і в правилах гри: зниження висоти сітки з 17 до 15,25 сантиметрів, а також встановлено стандарт на висоту ігрової поверхні столу - 7см від рівня підлоги. Введена також заборона підкручувати м'яч пальцями.

Всі ці зміни давали значні переваги нападу, як наслідок з'явилися гравці нового атакуючого стилю (удари зліва, справа, контргра в середній зоні та ін.).

Після Великої Вітчизняної війни значно активізується тенісний рух і в колишньому Радянському Союзі.

В 1976 році в Москві відбувся перший повоєнний міжміський матч Москва - Ужгород. Настільний теніс став улюбленою грою в Росії, Україні, Литві, Латвії, Естонії, Молдові.

В Єдиній Всесоюзній спортивній класифікації 1949 року вже було передбачено виконання спортивних розділів і звання майстра спорту з настільного тенісу.

В 1950 році в Москві відбувся перший Всесоюзний турнір найсильніших тенісистів. Незабаром за новими міжнародними правилами проводиться другий турнір в Ризі. Велику роль в розвитку тенісу відіграли міжнародні матчі з командами ГДР і Польщі (1951р).

Нова епоха настільного тенісу почалася з 1952 року. Вона пов'язана з виходом на міжнародну арену японських тенісистів (першість світу в Бомбеї), які не тільки застосовували нове покриття ракетки, а й незвичайний для всіх своєрідний хват. І система гри виявилась теж незвичайною. По суті японці виконували один основний елемент техніки - накат справа, але доведений він був до віртуозної точності. Завдяки цьому, майже не застосовуючи інших ударів, вони впевнено одержали перемогу. В 1961 році на чемпіонаті світу японські тенісисти застосовують новий удар - топ-спін (диявольський м'яч з Токіо) В той же час з'явились елементи блискавичних дій: "Тайфун" - у волейболі, "Ультра-Сія" - в гімнастиці і ряд інших.

Блискучої перемоги японських спортсменів викликали відповідну реакцію наших тенісистів, які перебудували і вдосконалили свою систему гри і незабаром порушили встановлений баланс.

Черговий етап у розвитку настільного тенісу - це період пов'язаний із здобуттям Україною незалежності. Настільний теніс знову стає найбільш популярним і "привілейованим" видом системи спортивних ігор.

Вважають, що піонерами розвитку настільного тенісу в наших краях принаймні наприкінці 19-го - на початку 20 століть були ентузіасти з Галичини, Буковини чи Закарпаття, чиї території впродовж 1867-1918 років входили до складу Австро-Угорської імперії, куди ця гра прийшла тоді з Англії.

Ось те, що настільний теніс набув певного розвитку в СРСР, і зокрема, в Україні, наприкінці 20-х - на початку 30-х років минулого століття - це вже реальність. Щоправда, потім він втратив популярність, знову відродившися в 60-х роках, коли став одним з наймасовіших видів спорту. Перший всесоюзний турнір з цієї гри відбувся в Москві 1950 року, а вже наступного було започатковано проведення чемпіонатів Союзу та України.

Радянські тенісисти вперше з'явилися на європейських чемпіонатах з 1958-го та на світових - з 1961 років. Найтитулованішою з них була золота трійця - росіяни Зоя Руднова (неодноразова чемпіонка світу та Європи) і Станіслав Гомозков (триразовий чемпіон континенту), представниця України Світлана Федорова-Гринберг. Ця киянка - дворазова чемпіонка світу (1969 року в парі з Рудновою та у командних змаганнях), триразова Європи (1970-го - у тих же номінаціях і 1974-го - у команді). У великій колекції нагород Світлани є також світові "срібло" і "бронза", континентальні чотири срібні та вісім бронзових медалей, а також вісім золотих відзнак, завойованих на чемпіонатах Союзу.

Слід згадати й інших наших уславлених співвітчизників попередніх поколінь майстрів малої ракетки. Принаймні таких, як львів'янин Анатолій Строкатов (чемпіонат світу-1973 - "срібло" у міксті та "бронза" в команді, Європи-1972 - два "золота" і "срібло", Європи-1976 - "срібло" і "бронза", багаторазовий чемпіон СРСР), харків'янка Олена Ковтун (чемпіонка Європи-1986 у парі й 1988 - у команді, срібний призер-1988 - у парі), чемпіони СРСР одесит Борис Розенберг, кияни Михайло Овчаров та Володимир Дворак, їхній земляк бронзовий призер юніорської світової першості Володимир Маринкевич, володар юнацького континентального "золота" донеччанин Олександр Левадний... А привели їх до спортивний висот заслужені тренери Фелікс Савранський, Борис Шафір, Володимир Тульчинський, Ілля Фрейгер, Фелікс Осетинський, Олександр Табаровський, Володимир Геворгізов...

Ці заслужені та міжнародні майстри торували шлях своїм нинішнім спадкоємцям на п'єдестали, власним прикладом сприяли розвиткові цієї гри в Україні.

Розділ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРИ

Гра відбувається на столі розміром 2,74 метри (9 футів) на 1,525 метра (5 футів). Висота столу - 76 см (30 дюймів). Стіл звичайно зроблений з ДСП або подібного матеріалу і пофарбований у зелений, темно-синій або чорний колір. У середині столу знаходиться сітка висотою 15,2 см (6 дюймів). У грі використовуються ракетки, зроблені з дерева, покритого одним чи двома шарами спеціальної гуми з кожного боку. М'яч для настільного тенісу зроблений з целулоїда. Розмір м'яча - 40 мм у діаметрі, вага - 2,7 г. М'яч повинен бути пофарбований у жовтогарячий або білий колір.

Гра проходить між двома гравцями, або між двома командами з двох гравців. Кожен розіграш м'яча закінчується присвоєнням одного очка тому чи іншому гравцю (команді). За сучасними міжнародними правилами, встановленими у 2001 році, кожна гра триває до 11 очок, хоча гра до 21 очка усе ще популярна на непрофесійному рівні. Матч складається з непарної кількості ігор (звичайно п'яти або семи).

Розділ 3. ПРАВИЛА ТБ ПІД ЧАС ГРИ В НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС

Ось вже більше 40 років настільний теніс залишається головною і найпоширенішою спортивною дисципліною на планеті. Причина тут не лише в легкості гри для спортсменів різного віку, але і в її доступності. Для цієї гри не потрібен величезний простір, а тенісні столи стоять повсюдно: у коридорах установ, школах, у дворах і паркових алеях, в будинках відпочинку та інших громадських місцях.

Оскільки настільним тенісом займаються не тільки в Азії, а й на всіх континентах, то ніхто не може сказати точно: коли і де вперше почали грати в цю найпопулярнішу гру. Швидше за все, настільний теніс з'явився в другій половині XIX століття. Тоді ще не було певних правил, а м'ячі робилися з ниток. Книги, розставлені на столі, служили сіткою, шматки товстого картону були ракетками.

У кінці вісімдесятих років XIX століття гра стала популярною багато в чому через конкуренцію серед виробників інвентарю, яка сприяла вдосконаленню ракеток і м'ячів. Основним їх виробником була американська фабрика братів Паркер, штат Массачусетс. Ця фабрика робила й експортувала до Англії все для гри в "теніс для приміщень". Проте англійські компанії, такі як Ayres Ltd. (вони рекламували цей вид спорту як "Мініатюрна гра в лаун-теніс в приміщеннях"), отримали власні патенти. М'ячі виготовляли з гуми або пробки, їх часто зашивали в тканину. Ракетки не були стандартизовані (до речі, дотепер ракетки випускають різних форм, розмірів і матеріалів). Безсумнівно, головним удосконаленням був порожнистий м'яч.

Назва "пінг-понг", зареєстрована в 1901 році, прийшла на зміну таким назвам, як госсіма, флім-флам і віф-ваф. Походить вона з поєднання двох звуків: пінг - звук, видаваний м'ячем, коли він ударяється об ракетку, і понг - коли м'яч відскакує від столу. У 1988 році настільний теніс стає Олімпійським видом спорту (Сеул, Південна Корея).

Інвентар для гри в настільний теніс

Це стіл, сітка, ракетки та м'ячик. Всі ці аксесуари повинні відповідати певним параметрам. Так, розмір столу - 2,74 метра на 1,525 метра і висотою 76 см. Посередині столу знаходиться сітка висотою 15,25 см. При грі використовуються ракетки, зроблені з дерева (можна використовувати й шари з іншого матеріалу), покриті одним або двома шарами спеціальної гуми з кожного боку. М'яч для настільного тенісу виробляють з целулоїду. Його розмір у діаметрі становить 40 мм, а маса - 2,7 г. М'яч повинен бути білого або оранжевого кольору. Починаючи з 2007 року інший колір кульки на міжнародних змаганнях не використовується. Всепогодні тенісні столи призначені в першу чергу для використання на вулиці, хоча, звичайно, їх можна встановлювати і в приміщеннях. Їх пластикові, алюмінієві, меламінові стільниці здатні без жодної шкоди переносити високу температуру, вологість або холод, і що б не сталося, всепогодні тенісні столи збережуть свій зовнішній вигляд. Вони мають достатньо легку конструкцію для зручності перенесення з будинку на вулицю. Правда, при всіх своїх перевагах такі столи, як відзначають професіонали, грішать нестандартним відскоком. Товщина стільниці становить від 12 до 20 мм. Вартість варіюється в залежності від фірми виробника, країни виготовлювача, класу та якості виготовлення стола.

Професійні тенісні столи відрізняються особливо якісним виготовленням. Наприклад, вони часто забезпечуються спеціальним покриттям "антивідблиск", яке гарантує, що око спортсмена правильно вловить найтонші нюанси руху тенісного м'яча. Такі столи до міліметра відповідають за розмірами стандартам Міжнародної федерації настільного тенісу. Професійні столи відрізняються своєю масивністю, надійністю і дизайном. Товщина стільниці від 22 до 30 мм. Незважаючи на досить пристойну вагу, вони легкі в установці, одним рухом можна скласти половинки столу (поставити їх вертикально на масивній основі), легко переміщаються на роликах, забезпечених підшипниками.

Існує ще категорія так званих аматорських тенісних столів. Такі можуть мати стільницю з різних матеріалів, не придатні для установки на вулиці, тому що бояться води. Ідеальний варіант для шкіл, будинків відпочинку та офісів. Товщина стільниці, як правило, від 16 до 19 мм.

Правила техніки безпеки на заняттях з настільного тенісу

До занять з настільного тенісу допускаються учні, що пройшли медичний огляд й інструктаж з техніки безпеки.

Вимоги безпеки перед початком занять.

1. Спортивний одяг учнів не повинен сковувати рухи, взуття має бути з неслизькою м’якою підошвою.

2. На майданчику необхідно ретельно перевірити відсутність сторонніх предметів поблизу тенісного столу.

3. Тенісні м'ячі та ракетки мають бути цілими, відповідати стандарту.

4. Звернути увагу на самопочуття, стан здоров’я.

5. Уважно прослухати інструктаж з техніки безпеки при грі в настільний теніс.

6. Провести розминку.

Вимоги безпеки під час занять.

1. Під час занять поблизу ігрових столів не повинно бути сторонніх осіб.

2. Заборонено одягати прикраси (каблучки, персні, сережки, значки). Нігті повинні бути коротко обрізаними, волосся прибране.

3. При виконанні стрибків, зіткнень і падінь гравець повинен вміти застосовувати прийоми самостраховки.

4. Гравцям не можна передавати, або подавати м’ячі учням, які на нього не чекають.

5. Додержуватися ігрової дисципліни.

6. Не вести гру вологими руками.

Вимоги безпеки після завершення занять.

1. Перевірити самопочуття.

2. Зібрати спортивний інвентар.

2. Вивести із спортивного майданчика (залу)

3. Переодягнути спортивну форму й спортивне взуття.

4. Ретельно вимити лице й руки з милом.

5. Заборонено вживати холодну воду та виходити розігрітими на вулицю.

6. Про всі недоліки, що помічені під час заняття, повідомити вчителю.

Розділ 4. ОСНОВНІ ПРАВИЛА ГРИ.

Гра полягає в перекиданні м'яча ударами ракетки через сітку, натягнуту поперек столу. Грати можуть двоє або четверо. Мінімальні розміри приміщення для 1 столу - 7,7 на 4,5 м. Для гри необхідно мати: стіл, сітку, ракетку, м'яч.

Гра починається з подачі м'яча одним із гравців (за жеребкуванням). Після удару ракеткою по м'ячу він повинен зробити відскік від столу на стороні подаючого, перелетіти сітку, не зачепивши її, і торкнутися столу на іншій стороні. При подачі гравець, а також його ракетка й м'яч повинні перебуває за задньою лінією столу.

Подача вважається неправильною, якщо м'яч, поданий над столом або з ходу (з 1 вересня 2002 р. - подача регламентується новими правилами). Якщо м'яч при подачі зробив відскік від столу на стороні подаючого, перелетів сітку, зачепивши її або стійки сітки, і торкнувся столу на іншій стороні, то проводять переподачу, а очко не зараховують. Кількість переподач не обмежена.

Приймаючий відбиває м'яч, що відскочив на його стороні, назад на сторону подаючого; той, у свою чергу, відправляє його на сторону приймаючого, і так триває доти, поки хто-небудь із гравців не допустить помилки. Кожна помилка дає супротивникові 1 очко. Гравець виграє очко, якщо супротивник: неправильно подасть м'яч; відіб'є м'яч в польоті до його дотику до столу; відіб'є м'яч за межі столу; не зможе прийняти правильно посланий м'яч; відбиваючи м'яч, торкне його ракеткою більше одного разу або піймає м'яч на ракетку, а потім кине його; торкнеться м'яча під час розиграшу будь-якою частиною тіла, що перебуває над столом, або зачепить сітку, стійку столу. Після кожних 2 очок (до 1 вересня 2001 р. - кожних 5 очка) подача переходить до приймаючого.

Гра полягає в перекиданні м'яча ударами ракетки через сітку, натягнуту поперек столу. Грати можуть двоє або четверо.

Подача вважається неправильною, якщо м'яч, поданий над столом або з ходу. Якщо м'яч при подачі зробив відскік від столу на стороні подаючого, перелетів сітку, зачепивши її або стійки сітки, і торкнувся столу на іншій стороні, то проводять переподачу, а очко не зараховують. Кількість переподач не обмежена.

Приймаючий відбиває м'яч, що відскочив на його стороні, назад на сторону подаючого; той, у свою чергу, відправляє його на сторону приймаючого, і так триває доти, поки хто-небудь із гравців не допустить помилки. Кожна помилка дає супротивникові 1 очко. Гравець виграє очко, якщо супротивник: неправильно подасть м'яч; відіб'є м'яч в польоті до його дотику до столу; відіб'є м'яч за межі столу; не зможе прийняти правильно посланий м'яч; відбиваючи м'яч, торкне його ракеткою більше одного разу або піймає м'яч на ракетку, а потім кине його; торкнеться м'яча під час розиграшу будь-якою частиною тіла, що перебуває над столом, або зачепить сітку, стійку столу. Після кожних 2 очок подача переходить до приймаючого.

Партія вважається виграною після того, як один із гравців набере 11 очків при перевазі не менш ніж в 2 очка. При рахунку 10:10 подачі чергуються після кожного очка. Після кожної партії гравці міняються сторонами й черговістю подач. Гра складається з 5 або 7 партій.

Гра починається з подачі. Виконують її так: м'яч, підкинутий з відкритої долоні, ударяють ракеткою так, щоб він відскочив від своєї половини стола, перелетів через сітку або збоку від неї і торкнувся столу на стороні суперника. Незалежно від того, де стоїть подаючий, ракетка і м'яч під час подачі повинні знаходитись за задньою лінією столу і її уявним продовженням.

Необхідно назавжди запам'ятати: ніяких обмежень місця розташування гравця при виконанні ним подачі правила не передбачають. Спортсмен може заходити за продовження задньої кромки столу, але заносити за неї ракетку і м'яч забороняється.

Подача програна, якщо м'яч поданий з ходу; якщо подаючий впустить або впіймає м'яч, підкинутий для подачі; якщо промахнеться під час удару.

Подачу переграють, якщо перед падінням на сторону противника м'яч зачепить сітку і буде відбитий приймаючим з льоту.

Подачу обов'язково переграють, якщо приймаючий вголос, або піднятою рукою до удару подаючого заявить, що він не готовий до гри.

Щодо місця розташування приймаючого, то ніяких обмежень діючі правила не передбачають. Він може стояти де завгодно.

Розиграш очка починається з моменту подачі і продовжується до тих пір, поки м'яч перелітає з однієї сторони столу на іншу. Відбитий м'яч обов'язково повинен торкнутися ігрової поверхні столу на стороні противника.

М'яч можна відбити будь-якою частиною ракетки. Ракетку дозволяється перекладати з однієї руки в іншу, тримати двома руками. М'яч можна відбивати і кистю руки, яка утримує ракетку.

Гравець одержує очко, якщо його суперник зробить одну з перелічених помилок:

 неправильно виконає подачу;

 зльоту торкнеться м'яча ракеткою, або кистю руки, яка тримає ракетку;

 подасть м'яч мимо ігрової поверхні столу на стороні противника;

 відбиваючи м'яч, торкнеться його ракеткою більше одного разу;

 відіб'є м'яч ракеткою, випущеною до удару з руки;

 торкнеться м'яча під час розиграшу будь-якою частиною тіла, що знаходиться над столом (за винятком кисті руки, яка тримає ракетку);

 під час розиграшу очка торкнеться сітки або її стойки, або столу на стороні противника будь-якою частиною тіла;

 не встигне правильно відбити посланий йому м'яч після першого відскоку на своїй стороні;

 торкнеться до ігрової поверхні столу вільною рукою;

 зсуне стіл або його кришку.

М'яч знаходиться у грі після правильно виконаної подачі або відбитим після першого відскоку на столі противника до тих пір, поки не буде порушене хоча б одне з наведених вище правил (за винятком правил, що відносяться до подачі).

Гра складається з п'яти або з семи партій. Це обумовлюється положенням.

Розіграш очка починається з подачі. Помилка дає очко противнику. Після кожних п'яти очок падаючий стає приймаючим, а приймаючий - падаючим. Починаючи з рахунку 11:11 черговість подачі змінюється після кожного очка.

Після кожної партії гравці обмінюються сторонами і черговістю подачі.

В вирішальній партії ( п'ятій або сьомій ) гравці обмінюються сторонами після виграшу 5 очок одним із противників.

Якщо під час зустрічі черговість подачі порушена або в вирішальній партії своєчасно не була зроблена зміна сторони, то помилка повинна бути виправлена після закінчення розіграшу першого ж очка. Всі очки, які розіграні до виправлення помилки, зараховуються.

Розділ 5. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ.

5.1. Стіл

5.1.1. Поверхня столу, що називається "ігровою поверхнею", довжиною 2,74 метра і шириною 1,525 метра, повинна бути прямокутною і знаходитися у горизонтальній площині на висоті 0,76 метра від підлоги.

5.1.2. До ігрової поверхні не відносяться вертикальні сторони кришки стола.

5.1.3. Ігрова поверхня може бути виготовлена з будь-якого матеріалу і повинна забезпечити однаковий відскік біля 23 см під час падіння на неї стандартного м'яча з висоти 30 см.

5.1.4. Ігрова поверхня повинна бути матовою, однакового темного кольору з білою лінією шириною 2 см вздовж кожного ребра.

5.1.4.1. Лінії вздовж ребер довжиною 2,74 м називають "боковими лініями".

5.1.4.2. Лінії вздовж ребер довжиною 1,525 м називають "кінцевими лініями".

5.1.5. Ігрова поверхня повинна бути розділена на дві рівні "половини" вертикальною сіткою, що розташована паралельно "кінцевим лініям", і повинна бути суцільною на всій площині кожної "половини".

5.1.6. Для парних змагань кожна "половина" повинна бути розділена на дві рівні "напівплощадки" білою "центральною лінією" шириною 3 мм, що проходить паралельно "боковим лініям"; "центральна лінія" вважається частиною кожної правої "напівплощадки".

5.2. Комплект сітки

5.2.1. Комплект сітки складається з самої сітки, підвісного шнура і опорних стійок; ті частини опорних стійок, що знаходяться на ігровій поверхні стола, є частиною комплекту сітки, а не стола.

5.2.2. Сітку підвішують на шнур, що прив'язаний кожним кінцем до вертикальної частини стійок на висоті 15,25 см; довжина частин стійок, що виступають, повинна бути 15,25 см в бік від бокових ліній.

5.2.3. Верх сітки по всій її довжині повинен знаходитись на висоті 15,25 см над ігровою поверхнею.

5.2.4. Низ сітки по всій її довжині повинен прилягати настільки наскільки це можливо ближче до ігрової поверхні стола, а кінці сітки - до опорних стійок.

5.2.5. Сітка повинна бути з квадратними клітинами (довжина сторони квадрата 1,3-1,5 см); її верхній край по всій довжині повинен бути білого кольору шириною 1,5 см.

5.3. М'яч

5.3.1. М'яч повинен бути сферичним, діаметром 40 міліметрів.

5.3.2. Вага м'яча повинна бути 2,7 грама.

5.3.3. М'яч повинен бути виготовлений з целулоїду або подібної до нього пластмаси білого або оранжевого кольору, матовий.

5.4. Ракетка

5.4.1. Ракетка може бути будь-якого розміру, форми і ваги; її лопать повинна бути плоскою і жорсткою.

5.4.2. Як мінімум 85% лопаті за товщиною повинні бути з натурального дерева; клейовий шар всередині лопаті може бути армований волокнистим матеріалом, наприклад, вуглецевою фіброю, склотканиною або пресованим папером; товщина цього шару не повинна бути більша за 7,5% загальної товщини лопаті і не перевищувати 0,35 мм.

5.4.3. Сторона лопаті, що використовується для удару по м'ячу, повинна бути покрита звичайною одношаровою пухирчатою гумою з пухирцями назовні, загальною товщиною разом з клейовим шаром до 2 мм або двошаровою гумою типу "сендвіч", з пухирцями всередину чи назовні, загальною товщиною разом з клеєм до 4 мм включно.

5.4.3.1. Звичайна пухирчата гума - це одношарова суцільна гума, натуральна або синтетична, з пухирцями, рівномірно розподіленими по поверхні щільністю не менше 10 і не більше 30 штук на 1 кв.см.

5.4.3.2. Гума типу "сендвіч" - це один шар пористої гуми, покритий зовні одним шаром звичайної пухирчатої гуми товщиною до 2 мм.

5.4.4. Частина лопаті, найближчої до руків'я і охоплена пальцями, може залишатися непокритою чи покритою будь-яким матеріалом; її потрібно вважати частиною руків'я.

5.4.5. Лопать, будь-який шар всередині лопаті і будь-який шар покриваючої чи клеючої речовини повинні бути суцільними та мати однакову товщину.

5.4.6. Колір поверхні покриваючого матеріалу чи, у випадку його відсутності, самої лопаті ракетки повинен бути матовим яскраво-червоним з однієї сторони і чорним з іншої.

5.4.7. Допускаються невеликі відхилення від вимог суцільності поверхні або однорідності кольору в результаті випадкового ушкодження, зносу або потемніння за умови, що вони суттєво не змінюють характеристик поверхні.

Тактика гри

Термін "ТАКТИКА" означає правильне і доцільне застосування своїх сил з врахування сил противника.

Між тактикою і технікою гри існує нерозривний зв'язок. Чим більший арсенал технічних прийомів, чим вищий рівень їх виконання, тим легше спортсмену задумувати складні комбінації і успішно доводити їх до кінця. І навпаки, необхідність оволодіння яким-небудь технічним прийомом змушує гравця працювати над підвищенням рівня окремих складових цього прийому.

Гравці атакуючого стилю надають перевагу грі накатом або топ-спіном з однієї або з обох сторін і діють як правило в ближній зоні. Застосовуючи різні комбінації ударів (в переважній більшості з верхнім обертанням м'яча) вони намагаються заставити противника програти очко або дати високий м'яч для свого точного завершуючого удару. Якщо ж противник сам наносить атакуючі удари, то вони стараються відповісти зустрічним накатом, граючи в контр нападі.

Гравці захисного стилю більше м'ячів приймають підрізкою, надаючи їм нижні оберти. Щоб зустрічати сильні удари вони вимушені відходити від столу до середньої і дальньої зони. Їх завдання - застосувати різноманітні підрізки, надаючи м'ячу то одні, то інші оберти, постійно змінюючи напрямок польоту м'яча з одного кута в інший , змушуючи робити помилки противника, який захопився атакою.

Для практичних занять можна рекомендувати ще ряд комбінацій, які значно розширять тактичний арсенал спортсмена.

Комбінації, які застосовуються нападаючим проти нападаючого

З середньої зони відповідати на удари противника несильними накатами. Потім вибрати зручний м'яч і провести удар з швидким обертанням м'ячапрямо в противника.

Якщо противник веде контрнаступ, посилюючи м'яч коротким накатом або пвдставкою "короткі" м'ячі, непридатні для сильного завершаючого удару, то слід раптово наблизитися до столу і нанести стрімкий удар.

Після сильного удару глибоко вправо дати вкорочений м'яч туди ж, а потім ударом зправа перевести м'яч в лівий кут противника. Відповідати на удари противника короткими контрударами або підставкою, намагаючись направити м'яч в противника, змушуючи його дати високий м'яч.

Комбінації, які застосовуються нападаючим проти захисника

Після сильних топ-спінів вкороченим м'ячем "підтягти" противника до столу і провести удар праямо в нього.

Провести серію топ-спінів зправа з свого лівого кута в лівий кут противника, після чого зробити завершуючий удар по прямій в правий кут противника.

Чергуючи удари накатом з вкороченими, провести їх декілька разів підряд, щоб втомити противника. І тоді, коли він після відбиття м'ячів біля сітки не встигне або не захоче відійти від столу провести удар прямо в нього.

Підрізати декілька м'ячів, вибрати зручний для удару і виконати його як можна стрімкіше.

Після серії повільних, але сильних топ-спінів виконати накат рухом, зхожим на топ-спін. Серію топ-спінів, спрямованих в різні сторони столу, змусити захисника зіграти високо, а потім добити.

Комбінації, які застосовуються захисником проти нападаючого

Після серії низьких м'ячів, направлених в місця, не зручниі для для завершального удару, дати дуже сильно підрізаний, злегка завищений вправо. Одержавши такий "зручний" м'яч, нападаючий, як правило, б'є його в сітку.

Серією низьких підрізаних м'ячів , спрямованих в праву половину столу противника, змусити його для продовження атаки переміститися з середини столу, а потім зі свого лівого або правого кута нанести контрудар в залишену противником незахищену зону.

Контрудар може бути замінений підрізкою. Змінювати силу нижнього обертання м'яча застосовуючи підрізку. Для цього, після серії сильно підрізаних м'ячів дати один низький майже без обертання. Неуважний нападаючий, як правило, спрямовує його під стіл або недопустимо завищує.

Комбінації, які застосовуються захисником проти захисника

Після серії низько підрізаних м'ячів дати противнику сильно завищений, зручний для удару. Самому в цей час приготуватись до виконання відповідного удару або надійного прийому м'яча. Ціль комбінації, змусити противника помилитись, зпровокувати його зіграти в незвичному для нього нападі. Після довгої серії майже однакових підрізаних м'ячів провести сильний удар або топ-спін, спрямований в незручне для противника місце (прямо в нього або в незахищений кут і т.д.).

Після серії підрізаних м'ячів провести кілька ударів з боковим обертанням. В цьому випадку противник, як правило, посилає завищений м'яч, зручний для завершального удару.

Тактична підготовка з настільного тенісу

Тактична підготовка включає: тактику виконання та прийому подач, тактика одиночної гри, тактика парної та змішаної гри, вправи для засвоєння технічного прийому (імітаційні та під час гри);

здійснює тактичні комбінації;

розвиває здібності діяти самостійно у різних ігрових ситуаціях;

володіє всіма способами виконання та прийому подач.

При виконанні цих вправ беріть до уваги наступне:

- Ракетку тримайте так, щоб м'яч ударявся перпендикулярно до її поверхні;

- Намагайтеся тримати ракетку на рівні пояса і відбивати м'яч не вище рівня очей, при цьому уважно стежте за польотом м'яча (тільки очима);

- Відбиваючи м'яч, не тягніть до нього руку, весь час рухайтеся, підходьте до нього.

Якщо ви освоїли ці вправи і можете виконати безпомилково 100 ударів, то можна влаштувати змагання - хто більше наб'є, хто швидше пронесе м'яч на ракетці і т.д.

Потім можна використовувати і такі вправи:

1. Удари м'яча об стінку різними сторонами ракетки, а потім можна і по черзі, після відскоку від підлоги.

2. Удари м'яча об стінку різними сторонами ракетки, не даючи йому падати на підлогу.

3. Гра в парах - м'яч повинен відскакувати від підлоги через накреслену на ній лінію або коридор, через борт або гімнастичну лаву.

Натренувавшись в простих ударах без додання м'ячу обертання, можете спробувати виконувати ті ж вправи біля стінки і в парах, надаючи йому верхнє і нижнє обертання відповідно рухом накату або підрізуванням. Якщо попередні вправи вже освоєні і ви можете відбивати м'яч біля стіни не менше 50 разів поспіль, радимо перейти до тренування рухової реакції, здатності керувати польотом м'яча і ракеткою в просторі, а також освоєння техніки пересувань. Для цього рекомендуємо використовувати такі вправи.

1. Почергове відбивання м'яча ігровою поверхнею і ребром ракетки. 10-15 разів в одній серії.

2. Підкинути м'яч ракеткою високо вгору (вище голови), а потім м'яко прийняти його на ракетку без відскоку, погасивши кінетичну енергію падаючого м'яча проводкою ракетки за м'ячем. Вправу можна виконувати різними сторонами ракетки на місці і в русі. 10-15 разів в одній серії.

3. Гра в парі на підлозі: партнери, стоячи один від одного на відстані 3-4 метрів, перебивають м'яч на висоті плечей в різних напрямках. Якщо ви не встигаєте за м'ячем, то збільшуйте дистанцію, якщо хочете ускладнити завдання, то підійдіть ближче.

4. Вправи біля тренувальної стінки. Їх можна виконувати, пересуваючись уздовж стіни, одним ударом праворуч, ліворуч або відбиваючи м'яч по черзі: один раз справа, інший зліва. Наприклад, зрізка зліва по черзі в два-три квадрати, накреслені на стіні крейдою на рівні плечей, або почергові накати праворуч і ліворуч від мішені на столі. Набагато складніші вправи на поєднання накату і підрізування: праворуч один раз виконати накат, інший - підрізування або праворуч накат, ліворуч підрізка, і навпаки.

Корисні поради. Уважно стежте за правильністю стійки, рухів, ударів ракеткою по м'ячу, висотою, швидкістю та напрямком польоту м'яча, правильністю пересувань до м'яча.

Освоївши ази, ви можете застосовувати вправи для вдосконалення технічних прийомів на столі, а якщо у вас добре виходить, то і в іграх на рахунок.

При грі на столі звертайте увагу на правильність рухів. Основи техніки ви можете правильно освоїти і закріпити тільки при багаторазовому повторенні технічних елементів в ігрових умовах на столі, а цьому повинно передувати відпрацювання техніки за допомогою імітаційних вправ. Надалі багато що залежить від координації рухів, м'язово-рухової чутливості, від вашої уважності, швидкості реакції, а також від рівня розвитку таких якостей, як витривалість, завзятість, цілеспрямованість і працездатність. Почавши тренуватися на столі, головним своїм завданням поставте вдосконалення «відчуття» м'ячів, ракетки і столу, орієнтації в просторі з урахуванням напрямку польоту м'яча.

Відпрацьовуючи техніку, перші удари виконуйте, не надаючи м'ячу обертання. Ваше завдання утримати м'яч на столі як можна довше. І тільки коли ви цього добилися, можете переходити до відпрацювання основних видів подач, накатів, підрізок. Прагніть, щоб рухи були швидкими, точними, щоб ви правильно пересувалися біля столу.

Уважно стежте, чи правильно ви виконуєте удари, оскільки неправильно освоєна техніка є гальмом подальшого зростання ваших успіхів.

Для того щоб освоїти основні ігрові дії, стабільно опанувати ударами на столі, рекомендуємо тренуватися з партнером або біля стінки. Партнер, накидаючи м'ячі, може регулювати швидкість, довжину і напрям їх польоту.

Гра на столі з похилим щитом дозволяє тренувати всілякі удари і значно підвищує ефективність заняття.

Для вдосконалення ударів і пересувань ставте перед собою завдання, які ви хочете вирішити в кожному конкретному занятті. Це допоможе вам точніше підбирати засоби для вирішення завдань і більш ефективно та цілеспрямовано організовувати свої дії та дії партнерів. Для освоєння і вдосконалення техніки гри на столі рекомендуємо такі вправи: гра по прямим, по діагоналях (зправа, зліва), «трикутник» (правий , лівий), «вісімка» (по прямим, по діагоналях), «віяло». Назви ці вправи - «трикутник» і «вісімка» отримали від малюнка, який виконує м'яч під час польоту, якщо дивитися на стіл зверху.

При оволодінні технікою гри в настільний теніс намагайтеся дотримуватися наступної послідовності:

I етап - розучування хватки, жонглювання м'ячем, імітація підрізок ліворуч і праворуч, накатів праворуч і ліворуч, відпрацювання цих елементів біля тренувальної стінки;

II етап - вдосконалення підрізок і накатів на столі в різних напрямках і поєднаннях, освоєння подач праворуч і ліворуч без обертання;

III етап - оволодіння зрізками зліва і зправа, подачами зі складним обертанням, розучування техніко-тактичних комбінацій, вдосконалення накатів праворуч і ліворуч по підрізуванні;

IV етап - освоєння топ-спінів зправа і зліва, «свічки», подальше вдосконалення освоєних раніше технічних прийомів і техніко-тактичних комбінацій;

V етап - закріплення і подальше вдосконалення техніки і тактики гри в ігрових вправах, іграх на рахунок, змаганнях.

Кожен технічний прийом радимо вивчати в наступному порядку:

- Ознайомлення з рухом без м'яча (у загальних рисах без деталей);

- Вивчення руху рукою з ракеткою на тренажерах «Колесо» або «М'яч на спиці», де ви отримуєте уявлення про взаємодію ракетки з м'ячем, про роботу ніг і тулуба під час виконання удару; - вивчення руху в ігровій обстановці по рухомому м'ячу. Це різні вправи з м'ячем біля тренувальної стінки, на столі зі щитом-відбивачем, з партнером, накидання м'ячів під удар і т. д. Тут обов'язково включати елементи пересування. У цих вправах прагніть поєднувати виконання технічного прийому з одночасною роботою ніг, тулуба і руки з ракеткою.

Закріплюючи освоєний і вдосконалюючи основні технічні прийоми, постійно контролюйте свою основну позицію, роботу тулуба, перенесення центру ваги тіла в напрямку удару, роботу руки, ніг і т. д. Освоєння технічних елементів зажадає від вас багаторазового їх повторення. І не забувайте стежити за правильністю виконання, відзначати вдалі удари, аналізувати свої дії і тут же виправляти помилки.

Техніко - тактична підготовка тенісистів. Подачі та удари

Подачі

Вміло і ефективно виконана подача дає змогу з першого удару захопити ініціативу, зкувати дії суперника або навіть зразу ж виграти очко. Подачі умовно можна розподілити так:

подача, яку називають "маятник".

При виконанні цієї подачі рука описує півколо, рухаючись вниз - в сторону, потім вгору - всторону. Як і при виконанні прямої подачі стойка гравця залежить від того, відкритою чи закритою стороною ракетки наноситься удар.

Є подача, яку називають "човник".

Для неї характерний зворотньо-поступальний рух, в середині якого робиться миттєва зупинка ракетки, після чого починається її переміщення в протилежну сторону. Удар по м'ячу наностиься або до зупинки, або зразу ж після неї. В залежності від цього м'ячу може бути надано один з протилежних по напрямку рухів.

Є ще така подача, як "віяло" під час виконання якої рука описує півколо, направлене випуклою стороною вгору. Удар по м'ячу наносять в найвищій точці траєкторії, на її початку або в кінці. Це визначає верхнє, бокове або нижнє обертання м'яча.

Подачі "човник" і "віяло" відносять до найбільш складних.

Удари по м'ячу

В сучасному настільному тенісі застосовують десятки різних ударів, серед яких є основні.

Накат відкритою ракеткою (зправа). Завданням цього основного атакуючого удару є забезпечення високою точності попадання м'яча в ціль. Необхідна крутизна траєкторії досягається тим, що м'ячу надаються верхні оберти. Ракетка при цьому рухається вгору-вперед і наностиь удар по верхній боковій частині м'яча (в випадку його верхніх обертів при верхньому крученні (накат) або по нижній (підрізка).

Короткий накат. Удар виконується стрімким рухом руки на злеті м'яча, який не досяг найвищої точки.

Довгий накат. Різновид удара справа при якому контакт м'яча і ракетки відбувається порівняно далеко від заднього краю стола. На відміну від короткого накату, удар по м'ячу виконують не так різко і стрімко, зате в нього вкладають велику силу. Застосовуючи такий спосіб удар наносять по м'ячу, який опускається.

Удар по м'ячу, який відскочив набагато вище сітки називають ударом по свічі. В цьому випадку краще виконувати тоді, коли м'яч досягає найвищої точки злету. В момент удару ракетка знаходиться над головою. Рука при цьому дещо зігнута і наносить удар з розмаху.

Накат закритою ракеткою. (Зліва при європейській хватці). Рух м'яча такий, як і при накаті зправа. Необхідні оберти м'яча надає рух ракетки вгору-вперед.

Підрізка відкритою ракеткою. Основне завдання цього технічного прийому - повернути м'яч на сторону суперника, надавши йому нижні оберти і низьку траєкторію. Цей прийом застосовують при захисті.

Підрізка закритою ракеткою. (Зліва при європейській хватці). Призначення її таке як і підрізки зправа. Різниця лише в тому, що рука починає рух вже зігнутою в лікті і основний рух виконують передпліччям і кистю.

Топ-спін зправа. Основне призначення цього атакуючого прийому - надати м'ячу надсильне кручення. Швидкість його набагато більша ніж при накаті, що ускладнює супернику відповідні дії.

Топ-спін зліва. При європейській хватці). Застосовують значно рідше ніж справа.

Кручена свіча. М'яч приймають на ракетку, коли ручка знаходиться нижче пояса. Ракетка рухається вверх-вперед-всторону. Спочатку вона якби супроводжує м'яч, який відлітає від неї, коли ракетка досягає рівня грудей. Виконувати цей прийом зручніше ніж зліва, тому що спортсмену легше контролювати рух відкритою ракеткою.

Плоский удар. При виконанні цього удару ракетка поставлена під прямим кутом по відношенню до напрямку свого руху. Завдяки цьому м'яч буде обертатися, якщо від обертання перед ударом, і не буде обертатися, якщо він не обертався.

Навчання грати близько до столу, тактичні варіанти гри в настільний теніс

Методика гри близько до столу

Багато гравців люблять грати відступивши від столу, а деякі (особливо гравці оборонного плану) засновують свою гру на цьому. Проте, для більш успішної гри ви повинні перебувати близько до столу коли це тільки можливо. В іншому випадку ви "здаєте" стіл. Коли ви відступаєте від столу, ваш супротивник має більше часу, щоб реагувати на ваші удари, і ви повинні більше рухатися, щоб охопити величезний сектор для обстрілу, який ви надаєте своєму супротивнику. В принципі, ви здаєтеся на милість противника, очікуючи на його помилки, бігаючи за м’ячем по цілій площадці.

Якщо у вас постійно виникають проблеми при перебуванні близько біля столу під час матчів спробуйте наступний метод тренувань. Під час звичайного тренування поставте бар'єр позаду вас, щоб переконатися, що Ви постійно залишаєтеся в межах довжини руки від столу. З часом, ви зможете ще зменшити відстань між бар’єром та столом і навчитеся перебувати мінімально близько від столу, вам відкриються усі переваги такої гри і ви уже не захочете грати інакше. Цей метод тренувань окупиться в довгостроковій перспективі.

Грай в середину

Косий удар з надзвичайно широким кутом вправо або вліво дуже важко відбити. Важко відбити швидкий м'яч у корпус або лікоть руки в якій суперник тримає ракетку. Косі удари є привабливими для більшості гравців, оскільки очевидно, що противник буде змушений швидко рухатися для того щоб відбити м'яч, але коли ви граєте в корпус, суперники як і раніше повинні рухатися і просто змушені відійти вправо або вліво від траєкторії польоту м'яча, витрачаючи час на прийняття рішення про те якою стороною ракетки зіграти і куди, відповідно, зміщуватись. Удари в корпус можуть бути особливо корисними при грі проти когось з слабкою роботою ніг. При косому ударі, дуже легко переборщити і не попасти в стіл взагалі. З іншого боку, при грі в середину стола, границі ризиків будуть широкими, і в той же час змусять вашого супротивника рухатися.

Три простих правила для ефективних атак в настільному тенісі

1. Проти більш високих гравців атакуйте в корпус, де довгі руки і ноги можуть стати незграбними.

2. Проти невисоких гравців атакуйте косо вправо і вліво, щоб змусити їх рухатися більше.

3. Проти гравців будь-якого зросту уникайте ударів праворуч і ліворуч від них в зону куди їм не потрібно буде рухатися для підготовки удару у відповідь.

Тактичний варіант «заплутування ігрових дій»

використовують для виграшу очка - виконують технічні прийоми, в яких надають м'ячу різні обертання, змушуючи суперника перед кожним ударом вирішувати, як зіграти далі. Тут можна використовувати різні технічні прийоми і по-різному: посилаючи м'ячі то довгі, то короткі, з різним обертанням верхнім, нижнім, нижньо-боковим і т. д. Цей тактичний варіант рекомендують проти гравців, які слабко розбираються у обертання м'яча або не вміють швидко аналізувати виникаючі ігрові ситуації. Тактичний варіант «нелогічна гра» (обмани) можна з успіхом використовувати у зустрічах з гравцями будь-якого стилю гри, вдаючись до обманних рухів, щоб ввести суперника в оману і примусити помилитися. Припустимо, ви всіма підготовчими діями показуєте, що будете виконувати накат по діагоналі, але в останній момент взаємодії ракетки з м'ячем направляєте його по прямій або замахується так, ніби збираєтеся нанести сильний удар. Суперник, природно, відходить від столу, а ви, злегка перебиваєте його через сітку. Однак застосування цього тактичного варіанту вимагає відмінного володіння технікою і гарного «відчуття» м'яча.

Тактичний варіант «усипляння уваги і наступні несподівані швидкі дії» також застосовують у зустрічах з гравцями різного стилю гри, але найбільш ефективний він у грі з тими, хто дотримується захисного або універсального стилю гри. Як зазвичай діють, ведучи таку гру? Одноманітно і довго ви перекидає м'яч на сторону суперника будь-якими найбільш зручними для вас технічними прийомами, намагаючись приспати його пильність, а потім несподіваним націленим ударом або топ-спіном посилаєте в незручному для суперника напрямку. Тактичний варіант «безкомпромісна гра» гарний у грі проти сильного суперника. Тут ви граєте, якщо так можна висловитися, відкрито, намагаючись використовувати свої сильні технічні прийоми проти слабких його сторін. У такій грі намагайтеся першим завдати швидкий і сильний удар, але пам'ятайте, що при цьому не повинна страждати його точність і стабільність. Цінність такого тактичного варіанту полягає в тому, що він дозволяє або відразу виграти очко, або створити передумови і змусити суперника помилитися.

Тактичний варіант «постійна зміна напрямку польоту м'яча»

дозволяє поставити суперника в скрутне становище. Постійно направляючи м'яч у різні кути або діаметрально протилежні ділянки столу, ви можете змусити його відповідати на удари весь час у русі і тим самим помилятися. Поставити в скрутне становище можна і змушуючи його рухатися вперед-назад, вправо-вліво або і так і так одночасно. Витримати таку гру суперник довго не зможе і буде або грати «зручно» для вас, або спізнюватися з моментом удару, тягнутися до м'ячам і - помилятися. Тактичний варіант «затиск» використовують в тих випадках, коли у суперника явно кульгає техніка. Наприклад, у нього слабкий удар зліва. У такому випадку направляйте всі удари в слабку сторону - це не дасть йому можливості скористатися тим технічним прийомом, яким він добре володіє. Застосовуючи такий тактичний варіант, можна обмежувати суперника в діях, направляючи м'ячі в одну ділянку стіл - допустимо, тільки в правий або в лівий кут по ширині столу, граючи тільки довго або тільки коротко або посилаючи м'ячі тільки косо або так, щоб м'яч відскакував в живіт по відношенню до суперника.

Технічна підготовка з настільного тенісу

Стійки гравця; способи тримання ракетки; пересування: положення тулуба, ніг; робота плеча, передпліччя та кисті; технічні прийоми; набивання м’яча на ракетці; ігри на рахунок; позиції у грі;

Під час гри: з однієї точки стола (по черзі справа, зліва); на двох зсунутих столах;

виконуються:

- стійки: правобічну, нейтральну, лівобічну;

- способи тримання (захвату) ракетки: горизонтальну (європейську), вертикальну (азіатську);

- способи пересування гравців (кроками – випадами, переступанням, приставними, схресними, однокроковим;

- стрибки – з двох ніг на дві, на одну; з однієї ноги на другу;

- скачки – з правої (лівої) ноги, з поворотом тулуба, з нахилом тулуба вперед, у боки.

Технічні прийоми

- удар-подачу; - удар-накат; - удар-підрізку; - удар „топ-спін”; - удар „свічку”; - удар-підставку.

Щоб навчитися добре грати в настільний теніс потрібно:

Перш за все - тренуватися, дозувати навантаження, підбирати необхідні вправи. В опануванні техніки гри можна виділити три етапи.

Перший - освоєння техніки. На цьому етапі у вас має сформуватися зоровий і руховий образ, рухове вміння. Поки ви освоюєте техніку, ваші рухи ще напружені і скуті, не завжди плавні і точні.

На другому етапі - етапі закріплення техніки - рухове уміння доводиться до автоматизму, або, як кажуть фахівці, відпрацьовується до звички. Усуваються помилки в техніці, зайві рухи, поліпшується координація рухів. Тепер ви можете відпрацьовувати зв'язки окремих технічних прийомів. На цьому етапі намагайтеся грати з партнерами на рахунок, влаштовувати змагання.

На третьому етапі - етапі вдосконалення техніки - ваше завдання полягає в тому, щоб, як кажуть фахівці, індивідуалізувати техніку і тактику гри. Відпрацьовуйте ваші коронні технічні елементи, аналізуючи свою гру. Працюйте над техніко-тактичними комбінаціями і тактичними варіантами гри, вдосконалюйте ті прийоми, які вам найбільше вдаються. Накопичуйте ігровий досвід.

Тренуйтеся, адже досконалості немає межі.

Пам'ятайте, успіх супроводжуватиме вас, якщо ви будете наполегливо і систематично тренуватися, вдосконалюючи свої фізичні та вольові якості.

На початку своїх занять, ще до того, як перейти до гри на столі, познайомтеся з тим, як взаємодіє ракетка з м'ячем, «відчуйте» ракетку і м'яч, навчіться управляти його польотом різними способами, освоюйте основні ударні руху, орієнтацію тулуба, рук, ніг і ракетки в просторі і т. п. Важливо навчитися правильно тримати ракетку і виконувати різні вправи з ракеткою і м'ячем поза столом, так як це допоможе вам швидше освоїти техніку гри.

Рекомендується скористатися наступними вправами.

1. Пересування по майданчику, тримаючи м'яч на ракетці і стежачи за хваткою.

2. Перекочування м'яча на ракетці від одного краю до іншого або по колу.

3. Багаторазово підбивання м'яча різними сторонами ракетки знизу вгору або по черзі однією та іншою її стороною, прагнути, щоб м'яч якомога довше не падав на землю. Цю вправу слід виконувати і на місці і в русі.

4. Ведення м'яча ракеткою, б'ючи об підлогу (дриблінг), в стійці гравця на місці або в русі.

5. Надавати м'ячу обертання двома сторонами ракетки в різних напрямках: від тулуба в праву або ліву сторону.

6. Підбивати м'яч ракеткою на різну висоту по черзі - високий відскок, низький відскок.

7. Присідаючи і встаючи, відбивати м'яч: відбити - присісти, знову відбити - встати.

Особливості психологічно підготовки тенісистів

Теніс ставить ,високі вимоги не тільки по фізичної, технічної, тактичної, а й по психологічної підготовки тенісистів. Змагання, сильні суперники, безкомпромісність боротьби, - все це нерідко призводить до того, що добре підготовлені гравці, які показують високі технічно-тактичні результати на тренуваннях, несподівано програють слабшому супернику рід час змагань. Сьогодні за Інших однакових вимог великого значення набув фактор нервово-психічного стану тенісиста, тобто його психологічна підготовка .Цей складний процес умовно можна проділити на загальну підготовку (виконання мотивів, які спонукають до занять, удосконалення рухових навичок, подолання труднощів) і підготовку до змагань, коли проводиться робота для творення найвищої психологічної готовності до протиборства у конкретних змаганнях або серії змагань, де поставлені певні завдання.

Діяльність спортсмена ,яка спрямована на подолання труднощів завжди має характер довільних дій. Будь-яка довільна, тобто вольова дія вимагає певних вольових зусиль. В спортивній діяльності В.Медведєв 1989 p., каже, що вольові зусилля можуть бути найрізноманітнішими по характеру і ступеню їх прояву:

1. Вольові зусилля при м'язових напруженнях. Виконання фізичних вправ завжди пов'язано з вольовими зусиллями. В майбутньому багаточисленні і часто повторюються, м'язові напруження роблять великий вплив на формування здібностей спортсмена до прояву вольових зусиль.

2. Вольові зусилля при напруженні уваги. Виконання будь якої фізичної, технічної чи тактичної вправи або дії вимагає зосередженої уваги , тому кожне тренувальне заняття, кожна участь в Іграх виховує у спортсмена здатність до вольових зусиль. Велике значення при цьому має боротьба з відволіканням уваги. Регулюючи завдання, які вимагають уваги по тривалості і рівню труднощів, тренер виховує у спортсмена вольові зусилля, які йому необхідні, особливо під час змагань.

3. Вольові зусилля, які пов'язані з подоланням втоми. Почуття втомленості, як показують досліди, при надходженні втомленості у спортсмена різко знижується об'єм уваги, його концентрація і особлива здатність до перерозпреділення і переключення уваги. Крім цього, відчуття втомленості виражається у звуженні периферичного зору, зниженні швидкості І чіткості реагування, в погіршенні розумової діяльності, тощо. Але завдяки вольовим зусиллям спрямованим на подолання втоми і почуття втомленості, пов'язаних з м'язовою напругою, загальмованістю, та інше можливо в значній ступені звести до мінімуму ні негативні явищ і певний час виконувати вправи на високому рівні.

4. Вольові зусилля ,які пов'язані з дотриманням режиму. Дотримання режиму вимагає від спортсмена значних вольових зусиль сприяє вихованню.

5. Вольові зусилля ,які пов'язані з дотриманням небезпеки. Особливістю цих вольових зусиль є велика емоційна насиченість, оскільки вона спрямована на боротьбу з сильним негативним психічним станом-страхом, розгубленістю, з бентеженням, тощо.

6. Волові зусилля, які пов'язані з подоланням труднощів. Виховання здатності до вольових зусиль завжди здійснюється в процесі діяльності гравця в теніс. Основна суть волі полягає з тому, що людина здатна свідомо керувати собою. Ясно відома мета є обов'язковою і важливою складовою частиною волі спортсмена. Важливість цілі для людини полягає є тому, що вона визначає спосіб і характер її дій. Це відноситься і до спортивної діяльності гравців. Мета е одним Із джерел енергії завзятості, наполегливості і активності. Не випадково говорять ,що для великої мети народжується велика енергія, тощо.

Воля проявляється там, де для досягнення поставленої мети людина долає труднощі і перешкоди. Чим більш серйозні і незвичні труднощі, тим вище вольові прояви особистості. Труднощів під час спортивної боротьби може виникнути багато і самих різноманітних. Всі вони є віддзеркаленням в свідомості спортсмена тих чи інших реально існуючих об'єктів умов, Охарактеризують або зовнішню обстановку змагань, або стан спортсмена додаються труднощі, як правило, за рахунок наполегливості, самоволодіння терпіння, завзятості, цілеспрямованості, витримки, і інших вольових якостей, виховання яких епостійною турботою як тренера, так і самого спортсмена.

Родоначальником ігор з ракеткою і м’ячем вважають Англію. Так у XVI ст. в Англії і Франції виникла забавна гра в м’яч без певних правил – прообраз тенісу. Однак у феодальній Франції ще в 1292 р. улюбленою була гра ж-де-пом або як її називали гра яблуком, яку також вважають прародителькою тенісу (рис. 4). Гра ця вела свій родовід від римської гри в тригон. При цьому спочатку грали руками і лише в XY-му сторіччі з’явилися ракетки.

Прообраз тенісу процвітав у Франції в спеціальних будинках м’яча, яких налічувалося в 1602 р. кілька сотень. З історії так само відомо, що у 1610 р. у Франції союз тренерів і виробників ракеток і м’ячів був визнаний самостійним цехом. Англієць Р. Дарлінгстон (1560-1620 рр.). В примітках про поїздку по Франції зазначив, що будинків гри в м’яч більше ніж костьолів. Французи народжуються з ракеткою в руці (рис. 4). Ігри носили більше розважальний і гімнастичний характер, ніж спортивний.

У 1874 році англійський майор Вальтер Клоптон з Вінгфілд розробив правила нової, досить близькою до сучасного тенісу гри, яку він назвав сферістіка. Через рік правила гри були вдосконалені, і вона отримала нову назву лаун-теніс, що в перекладі з англійської означає теніс на галявині або просто теніс (рис. 6).

Більшість фахівців вважає, що настільний теніс з’явився в Англії. Вважається, що своїм народженням настільний теніс зобов’язаний дощовою англійської погоді. На мокрих галявинах неможливо було грати в теніс, і гру перенесли в приміщення. Спочатку грали на підлозі. Пізніше з-за відсутності великих залів з’явилася гра на двох столах, розташованих на деякій відстані один від іншого. Через деякий час столи зрушили, а між ними натягнули сітку. Прообразом гри на столі була гра представлена на рис. 7. Ця кімнатна гра була відома під назвою Госсіма. Народилася вона у другій половині XIX століття як гра – розвага.

Простий інвентар, а головне – невеликі розміри майданчика дозволяли грати де завгодно. Це забезпечило широке поширення настільної гри, яка в короткі терміни став улюбленою салонної грою в Англії, а потім і в інших країнах Європи, Азії та Африки. Цікаво, що гра велася в суворій вечірньому одягу: жінки в довгих сукнях, чоловіки у смокінгах та фраках.

Становлення настільного тенісу, як виду спорту

Англія – офіційно вважається батьківщиною настільного тенісу, хоча витоки її можна шукати, мабуть, і в Європі і в Східній Азії. Перші документи про правила гри, були надруковані в каталогах в 1834 р. Ф. Айерс (F. Ayers) в Лондоні під назвою Miniature Indoor Lawn Tennis Game. А в британських каталогах спортивного інвентарю в 1880-1990 рр.. були представлені комплекти нової гри. І тлько в 1891 р. Чарлз Бакстер (Ch. Baxter) патентом № 190070 (правила гри) і Д. Джак (John Jaques) – патент № 157615 Гра Пінг-понг узаконили народження настільного тенісу. Назва Пінг-понг походить від звуку м’яча об стіл і ракетку.

Поступово пінг-понг стає не просто салонним розвагою, а спортивною грою, хоча ракетки не були стандартизовані і грали ракетками і з довгою ручкою і зі струнами і навіть обтягнутими шкірою. М’ячі виготовляли з гуми або пробки, їх часто обшивали тканиною. У 1891 році настільний теніс отримав потужний поштовх до розвитку завдяки інженерної думки Джеймса Гібба, який вирішив маленькі порожнисті кольорові кульки від дитячої іграшки використовувати для гри в пінг-понг. Введення в гру легкого целулоїдного м’яча дозволило значно знизити вагу ракетки. Замість ракеток зі струнами.

Як вибрати ракетку для настільного тенісу

Якщо ви вперше купуєте ракетку для настільного тенісу, можете не замислюватися про свій вибір, адже всі ракетки зовні дуже схожі і для гравця-підійде будь-яка. Але поступово ваші навички покращаться і ви вийдете на рівень дорогих ракеток. Для того щоб не помилитися з вибором ракетки, ви повинні знати її характеристики.

Інструкція

1. Ракетки бувають трьох видів:

• Ракетка з двома накладками одного типу, але з різними характеристиками. Такий тип являє собою ракетку з двома гладкими накладками, але одна накладка краще обертає, а інша більш швидка.

• Ракетка з накладками різного типу. Такі ракетки призначені для активної гри, так як використовується гладка накладка і накладка з шипами. Ракетку слід перевертати при виконанні подачі.

• Ракетка з накладкою, яка покликана руйнувати гру суперника і накладкою для активної гри. У більшості випадків використовується поєднання гладкою накладки і накладки з довгими шипами.

2. Накладки.
Гладкі накладки мають досить сильне зчеплення з м'ячем, вони відрізняються великою еластичністю. Губкова прошарок, що стала обов'язковим компонентом такої накладки, підвищує катапультуюся силу і надає м'ячу складні обертання.

3. Накладки з пухирцями призначені для більш високого темпу гри. Якщо ви використовуєте їх разом з гладкою накладкою, то така комбінація створює для противника додаткові труднощі.

4. Сьогодні накладки, що мають довгі шипи, стали досить популярними, оскільки вони посилають м'яч незвичайним чином.
Чим товще буде накладка, тим більше сильне обертання ви зможете надати м'ячу. Але при цьому ракетка буде досить важкою, порушиться її баланс.

5. Підстави
Фанерні підстави виготовлені з різних сортів дерева. Вони відрізняються один від одного наступними характеристиками: швидкість польоту м'яча, «чутливість» і можливість «гасіння» обертання.
Стандартно підстави виготовляються з деревної фанери, але в деякі підстави додаються графіт або карбон. Такі ракетки мають більш високу швидкість м'яча, але вони програють в «чутливості».

Перевір свої знання (тест)

1. Коли з’явився настільний теніс?

А) в ХХІ сторіччі;
Б) в 2- половині ІХХ сторіччя;
В) в 1-половині ХХ сторіччі.

2. Що означає «Пінг-понг»?

А) футбольний м’яч;
В) ядро.

3. В якому році теніс став Олімпійським видом спорту?

А) у 1976 році;
Б) у 1988 році;
В) у 1984 році.

4. Яка маса тенісного м’яча?

А) 1,5г;
Б) 3,0г;
В) 2,7г.

5. Який колір тенісного м’яча?

А) червоний;
Б) зелений;
В) білий, оранжевий.

6. Який одяг має бути на заняттях з настільного тенісу?

А) бутси;
Б) спортивний, взуття з м’якою підошвою;
В) шкільне плаття.

7. Коли застосовуються прийоми самостраховки?

А) при ходьбі;
Б) при читанні;
В) при виконані стрибків, зіткнень, падінь.

8. Що повинні дотримуватись при заняттях з тенісу?

А) рівноваги;
Б) правил техніки безпеки;
В) правил дорожнього руху.

9. Що потрібно перевіряти після занять з тенісу?

А) вірш;
Б) зір;
В) самопочуття.

10. Які види ударів тенісного м’яча ви знаєте?

А) кидок;
Б) падіння;
В) накат, підрізка, топ-спін, «свічка», підставка.

Література

1. Зюзь В.М. Дослідження фізіологічного портрету гри в настільний теніс // 36. Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. — Серія 15, Випуск 1: Теорія та методика навчання: фізична культура і спорт, 2005. — С. 109-114.

2. Зюзь В.М. Оптимізація техніко-тактичної підготовки юних тенісистів на етапі спеціалізованої базової підготовки (10 - 14 років) // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту // 36. наук, праць за редакцією проф. Срмакова С.С. — Харків: ХДАДМ (ХХП1), 2007. — № 10. — С. 47-50.

3. Ребрина А.А.. Настільний теніс: метод. Посіб. /А.А.Ребрина, В.Є.адамчук, А.І.Дубенчук та ін..-К.: Літера ЛТД, 2010. – 144 с. : іл.

4. Имас Е.В. Программно-контролирующие тренажеры в системе совершенствования технико-тактического мастерства теннисистов // Автореф. дис. канд. пед. наук: (24.00.01), Харків, 1997. —22 с.

5. Инновационная образовательная технология спортизированного физического воспитания в общеобразовательной школе (ред. Л. Н. Прогонюк). — Сургут: Дефис, 2006. — 212 с.

6. Ландик В.И., Похоленчук Ю.Т., Арзютов Г.М. Методология спортивной подготовки: настольный теннис. — Донецк: Норд-Пресс, 2005. — 592 с.

7. Матыщин О.В. Многолетняя подготовка юных спортсменов в настольном теннисе. — М.: Теория и практика физической культуры, 2001. — 204 с.

8. Фізична культура в школу, методичний посібник за загальною ред. СМ. Дятленка. — К.: Літера ЛТД, 2009. — 176 с.

Блог вчителя фізичної культури Білошапки Геннадія Володимировича

Сторінки

НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС

Немає коментарів:

Дописати коментар